Комунальний заклад "Тетіївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 "Тетіївської міської ради Київської області

Тетіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 має давню і цікаву історію. Раніше села Снігурівка, Плоханівка і Слобода не входили до складу м. Тетієва, тому кожне з цих сіл мало свою школу.

Так, перша однокласна парафіяльна школа на Слободі виникла ще на початку 60-х років ХІХ століття. В цій школі в одній класній кімнаті навчалося по 70-75 учнів.

В 1902 році при Слободянській школі була відкрита двокласна школа на 30-35 учнів, яка приймала вибірково, по рекомендації попа, учнів, які успішно закінчили 3 клас початкової школи, й давала освіту за 5 класів. Початкова і двокласна школи містилися в одному старенькому приміщенні біля волості. Тепер його вже немає, розібране ще в 20-х роках минулого століття. Завідуючими шкіл були попи: однокласної - П.Похилевич, двокласної - С.Пленецький. В цих школах вчителями були люди, які самі мали освіту 4-5 класів.

Закінчували третій клас лише 10-12 учнів, а решта залишали навчання ще в першому чи другому класі через нестерпні умови життя.

У Слободянській двокласній школі працював прогресивний учитель М.П.Купчик. Він добре викладав російську мову і літературу, слов'янську граматику, арифметику, природознавство, початкові відомості з фізики і хімії, географію, співи і креслення. Потай від попа Семена Пленецького, який завідував цією школою й викладав закон Божий, катехізис, богослужіння і церковну історію і вдавався до фізичних методів впливу, М.Купчик поза уроками знайомив учнів з творами Т.Г.Шевченка та прищепив їм багато ідей.

Коли в 1914 році розпочалася Перша світова війна, учителя М.П.Купчика призвали в армію. На його місце призначили учительку Шовкову, алеїї роботою не були задоволені ні учні, ні їх батьки. У 1915 році в школу призначили Іщуків - Филимона та Ярину. Іщук був добрим організатором і добре грав на скрипці.

Після закінчення Громадянської війни, в 1925 році, в приміщенні волості знову почала працювати Слободянська початкова школа. Тут також активно здійснювалася ліквідація неписемності місцевих жителів. Восени 1934 року Слободянська школа стала семирічною.

В 30-х роках і до початку Великої Вітчизняної війни директорами Слободянської семирічної школи були Осьмак і Гук, заступником директора- Марк Розенштейн. Вчителями були: Саєвська (Заграюк) Анна Степанівна, Орел Марія Гнатівна, Чимерик Володимир Андрійович, Краснер Софія Йосипівна, Роюк (Яновська) Марія Мечиславівна, Роюк Семен Степанович, Шустик Фросина Федотівна, Шиян Марія Василівна та інші.

Під час війни (1941-1944рр..)роботу в школі було припинено. Із січня 1944 р. школа запрацювала знову - спочатку як початкова (1944-1948рр..) - згодом їй було повернуто статус семирічної. Після війни в школі були дуже великі матеріальні труднощі: потрібно було терміново ремонтувати школу і класні приміщення, поламані парти іта інші меблі, а коштів було для цього дуже мало. Довелось залучати батьків, організовувати учнів старших класів. Зовсім не було унаочнення й приладів для проведення уроків.


Директорами Слободянської школи після війни були: Драчук Гнат Павлович (1946-1948рр..) Васільєва Єлизавта Іванівна (1948-1953рр..) Паламарчук Аврам Іванович (1953-1956рр..)

В школі навчалось 360 учнів. В той час було двозмінне навчання, яке закінчувалося після 19 годин. Було всього 8 класів, 5 класних кімнат, пізніше - 7. Спортивного залу не було. Уроки фізкультури проводилися в коридорах або надворі (восени і взимку в темноті). Заняття проводилися при ламповому, а пізніше - електричному освітленні.

Обідньої перерви ледве вистачало, щоб прибрати класи для другої зміни. Але, не зважаючи на важкі умови, школа діяла. Вчителі багато працювали над подоланням малописемності серед населення. Так, згідно протоколу №1 від 23 серпня 1952 року засідання педагогічної ради Слобоянської семирічної школи учителі були закріплені на участках села Слободи, їх зобов'язали зробити повний облік неписьменних і малописьменних та розпочати навчання з ними з 1 жовтня 1952 року.

В той час в у школі не було не було жодного обладнаного кабінету, педагоги переважно позакінчували учительські Інститути, перед ними було поставлено завдання - закінчити заочно вузи для предметнків.

Педагогічний колектив був добре згуртований. Особливо слід відмітити вчителів-початківців: Возну Ф.А., Шкільну О.Ф., Ковальську Н.П., Хохич В.Е., Сліпого Д.Я., предметників - Паламарчука А.І., Паламарчук Н.І., Шкільну С.О., Складену Г.Р., Навольніцьку О.Я., Нечитайло О.А.,Загаєцьку З.Ф., Кучерук К.О.
Основні проблеми того часу:
здійснення восьмирічного всеобучу (Жодного учня поза школою!);
читання лекцій та проведення бесід серед колгоспників;
питання самоосвіти.

У 1964 році побудовано і здано в експлуатацію нове приміщення школи на 280 учнівських місць. 31 серпня 1964 року - тракторами, кіньми, вручну майно Слободянської семирічної школи було доставлено в новобудову. В залишеному приміщенні було організовано дитячий садок. 1 вересня 1964 року відбулося урочисте відкриття нової школи. З цього часу вона дістала назву "Тетіївська восьмирічна школа №3".

Навчання в школі стало однозмінним. У школі навчалося 360 учнів. Працівників школи всього було 28 чоловік (у тому числі вчителів - 21 особа). При школі працювали буфет, бібліотека. Розпочалася робота по обладнанню навчальних кабінетів, спортивного залу, впорядкування території школи. В 1965 році було збудовано приміщення шкільної майстерні по дереву і металу.

З 1965 по 1977 рік директором школи був Якименко Микола Романович. З його ініціативи і при активній підтримці завідуючого райвно СенькаІвана Федоровича була проведена добудова приміщення школи на 7 класних кімнат, і з 1 вересня 1968 року вона була реорганізована в Тетіївську середню школу №1.

Реорганізація школи забезпечила повний перехід молоді до здобуття загальної середньої освіти. Всі педагогічні працівники школи пройшли відповідну курсову перепідготовку в зв'язку з переходом на нові програми. Педколектив працював над проблемою виховання в учнів інтересу до знань і прикладав до цього максимум зусиль. Так, за 1968-1969 роки в школі навчалось 476 учнів, з них за програмою встигало 462 - 97,1%, відмінників налічувалося 58 - 12,2%, на "4" і "5"навчалось 129 чоловік - 28%.

Під керівництвом директора була обладнана шкільна бібліотека, в якій на кінець 1968 року налічувалося близько 6000 книг. Слід зазначити, що з 1 вересня 1968 року у школі почали працювати їдальня і кухня, які були забезпечені сучасним стандартним обладнанням на 55 місць. Щодня в їдальні харчувалося близькао 300 учнів. Також при шолі було створено інтернат на 20 місць. Шкільні майстерні підключено до системи водяного опалення. З 1 січня 1970 року школа повністю перейшла на кабінетну систему роботи. Протягом 1968-1970 років у школі було створено і працювало 15 навчальних кабінетів.

У 70-х роках значно зросла матеріальна база школи. Завершено добудову спортвного комплексу і харчоблоку кошторисною вартістю 138 тис. карбованців. Кабінети школи значно поповнилися технічними засобами навчання.

За період діяльності на посаді директора Скочик Параски Панасівни з 1977 по 1979 був придбаний лінгафонний кабінет для вивчення іноземної мови за кошти місцевого колгоспу ім. Калініна (голова колгоспу Г.С.Голембовський). На базі цього ж колгоспу працював табір праці і відпочинку для старшокласників. Значна увага приділялася туристсько-краєзнавчій роботі. У цей час слави здобув учительський хор, який неодноразово виборював призові місця на районному та брав участь в обласному огляді.

Директор школи Гусарчук Ольга Іванівна (1979-1981рр..) значну увагу приділяла розвитку кабінетної системи навчання, зміцненню зв'язків з підшефними організаціями та підприємствами міста, зробила капітальний ремонт школи.

З 1981 по 1985 рік очолював педагогічний колектив школи Мельник Іван Арсенович. Головна увага зверталась на підвищення ефективності уроків на основі оптимізації навчально-виховного процесу в умовах кабінетної системи, виховання учнів, підготовку до життя, до трудової діяльності. Особливу увагу звертали на роботу з важковиховуваними дітьми. До роботи з ними залучався батьківський комітет, у кожному класі діяли пости всеобучу.

За цей період закінчено добудову шкільної майстерні та трьох класних кімнат, обладнано кімнату ручної праці для 1-3 класів, кабінет профорієнтації, закінчено обладнання залу бойової слави, поповнено навчальні кабінети школи наочними посібниками, приладами, ТЗН, дообладнано при допомозі шефів спортивний та географічний майданчики, придбано для майстерні необхідні інструменти.

З 1965 по 1987 рр. директором школи був Грабар Василь Петрович.

Протягом того часу для учнів, що проживали в сільській місцевості, а навчались в середній школі №1, було організовано підвіз рейсовими автобусами.

Також у школі працювало 8 груп з продовженим днем, якими було охоплено 280 дітей. Шкільна їдальня обладнана на 100 місць, де практично могли харчуватися всі учні.

У школі створено задовільні умови для організації навчальної та позакласноїроботи з фізичного виховання та початкової військової підготовки. Навчально-матеріальна база достатня. Велика робота проведена в класних кабінетах по добору систематизації, впорядкуванню і обладнанню і обліку наочних посібників, роздаткового матеріалу, додаткової та методичної літератури.

Для початкових класів були придбані необхідні технічні засоби навчання, створено умови умови для їх використання. В усіх класах проведена робота по обладнанню класних кімнат. Стенди, виставки, куточки, полички - все, що виготовлено для оформлення класних кімнат, несло певне практичне спрямування.

Директором школи створено гурток "Умілі руки", члени якого займалися рельєфною різьбою і випалюванням. Його вихованці неодноразово булиучасниками районних, обласних і республіканських виставок робіт по дереву.

Вирішувалися питання організації суспільно-корисної і продуктивної праці, організатором якої був учитель Ковальчук М.І.. Створено 8 робочих місць у міжколгоспбуді, де працювало 43 учні 7-8 класів, з робочих місця в автотранспортному підприємстві на 15 учнів. На базі теплиць комунгоспу - 2 робочих місця, де працювало 48 учнів 4-6 класів.

Дерев'яну огорожу навколо школи овністю замінено на металеву.

З 1987 по 2007 роки педагогічний колектив школи очолив Яворський Олександр Васильович. За цей період проведено реконструкцію шкільної їдальні, де створено окремі цехи: м'ясний, овочевий та інші згідносанітарно-гігієнічних вимог. Власними силами виготовлено шафи-стінки для навчально-наочних посібників у семи початкових класах, а за бютжетні асигнування придбано п'ять стінок у навчальні кабінети. За кошти шефів(автопідприємство 13241 - директор Бевз В.К.) придбано комп'ютерний клас, комплект музичних інструментів для естрадного ансамблю "Мрія", яким керував Маляренко Василь Іванович, а потім - Ширяєв Руслан Васильович. Проведено водопровід і підключено школу до міської системи водопостачання. Побудовано окреме двоповерхове приміщення для навчання дітей-шестирічок. З 1999 року у даному приміщені організовано спеціальну ЗОШ І-ІІ ступенів для дітей, які потребують корекції. У 2000 році у школу підведено природний газ і введено в дію нову котельню. Влітку 2005 року заасфальтовано подвір'я загальною площею близько 800 м2 , естетично обгорожено квітники школи. Влітку 2006 року проведено капітальний ремонт спортивного залу школи. В 2007 році придбано новий комп'ютерний клас на 10 учнівських місць і одне місце для вчителя вартістю більше 60 тис. гривень.

Робота школи організована згідно вимог "Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад" і регламентується Статаутом школи.

В керівництві школою поряд з адміністрацією бере участь громадськість. Вищим органом громадського самоврядування є загальні збори, а в період між зборами - рада школи. Організовано роботу учкому. Між класами проводились змагання. Переможців нагороджували поїздками по путівках Київської обласної станції юних туристів. У період із 1987 по 1991 роки діти побували у Москві, Ленінграді, Бресті, Ризі, Юрмалі, Вінниці, Умані, Прикарпатті. Дирекцією та ПК школи організовувалися сімейні поїздки учителів на відпочинок у Закарпаття, туристські походи на Говерлу, Близницю та інші вершини Карпат.

З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Пошуки оптимальної моделі розбудови національної системи освіти, відмова від стереотипів, невиправдані експерименти, жалюгідне фінансування не могли не вплинути на стан і результати роботи освітнього закладу. Та все ж школа продовжує наполегливо та цілеспрямовано працювати.

Після виходу Державної національної програми "Освіта" значну увагу педколектив приділяє національному вихованню учнів. З цією метою введено курс "Київщинознавство", створено кімнату-музей "Бабусина світлиця" (керівник Обатюк Галина Іванівна), яка стала центром усієї народознавчої роботи.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" в школі організовуються платні уроки по вивченню української мови, математики та інших предметів за бажанням батьків.

У 1999 році у школі почав діяти методичний кабінет, який поступово поповнюється матеріалами, необхідної вчителю в роботі. Методична рада школи під керівництвом заступника директора по навчально-виховній роботі Ніщук П.Ю. організовує і координує методичну роботу, яка спрямована на підвищення якості навчання і виховання учнів, педмайстерності вчителів, розвиток їх ініціативи та творчості.

Починаючи із 1991 року, щорічно проводиться атестація педагогічних працівників школи. Вона сприяє активізації творчої професійної діяльності вчителів, стимулює їх роботу по підвищенню кваліфікації та професійної відповідальності за результати навчання й виховання. Наслідки атестації вчителів за 10 років висвітлені у візитній картці школи.

Стало доброю традицією проведення конкурсів "Учитель року", "Класний керівник року". Вчителі школи неодноразово займали призові місця врайонних конкурсах у цих номінаціях.

Школа здійснює свою діяльність згідно законодавства України про загальну середню освіту, що базується на основі Конституції України, Законів України "Про освіту", "Положення про середній загальноосвітній заклад", Статуту школи та інших нормативно-правових актів.

Свою роботу учителі школи спрямовують на впровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, відповідно до рішення Колегії Міністерства освіти і науки України від 17.08.2000 року.

Педколектив школи продовжує працювати над проблемою формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості, виховання патріота, громадянина України.